Історія Тетяни Суріної: депресивний розлад як боротьба одночасно ззовні та всередині себе

Сукня і макіяж — у такому вигляді Тетяна з’явилася на нашому інтерв’ю в зумі. Вона охоче ділилася своєю історією життя протягом усіх 5 (!) годин, жваво та детально описувала причинно-наслідкові зв’язки та відтінки поведінки — як своєї, так і оточення. На перший погляд не скажеш, що ця дівчина роками лікує депресивний розлад. Але, по-перше, це одне з хибних уявлень про це психічне порушення. По-друге, Тетяна пройшла довгий шлях до зцілення і тільки зараз почала бачити його на небокраї.

Коли Тетянина мати була вагітна нею, її батько покинув сім’ю. Мати залишилася із дітьми сама та переживала сильний стрес з цього приводу. Уваги потребували на той час і двоє старших братів дівчинки. «Я все-таки думаю, що я ще в утробі матері отримувала стрес. І це було причиною того, що я маленькою дівчинкою сприймала все близько до серця», — роздумує героїня. До тонкого душевного складу дівчини, на жаль, додався вплив фізичного аб’юзу та емоційний холод з боку матері.

Попри випробування долі Тетяна росла слухняною та старанно вчилася. Коли вона була підлітком, помер один з її братів. На той час вона стала опорою для матері: «Я її втішала, хоча самій було страшно.»

Згодом Тетяна вивчилася на кухаря. Робота за професією виявилася для дівчини важкою фізично та морально, але вона справлялася та вкладалася в сімейний бюджет з ранніх років. Та вдома все одно щовечора чекала напружена атмосфера: «Не було до кого прихилитися. Найближча людина мати, а я її боялася». Тоді й з’явилися перші серйозні складнощі з психічним здоров’ям — панічні атаки.

2000-і роки, ще відчуваються відголоски совєтчини: тотальне несприйняття та ігнорування теми ментального здоров’я в суспільстві. Незважаючи на це Тетяна збирається з духом і крізь власний сором торує свій шлях від дільничого терапевта до психіатра. Врешті їй було призначено лише курс транквілізаторів з неприємними побічними ефектами. Але на деякий час цього вистачило.

Життя закрутилося: зміна професії, робота з людьми, заміжжя. Певний період Тетяна навіть забезпечувала сім’ю сама. А ще були температура 37,2, постійна втома, нервозність, плаксивість, знову панічні атаки — докучала психосоматика. Спочатку грішили на проблеми зі щитовидною залозою. Відсутність підтримки та доступної психоосвіти робили свою справу: «Дівчина з нульовою самооцінкою. Зі сторони я справляла враження впевненої, завжди веселої, усміхненої, нормальної дівчини.»